Хочу поділитися своїми враженнями з українцями. Хто ще зміг прочитати - прошу не ображатись. Як є так є, нікуди від правди не втечеш.
Країна Туніс. Країну Туніс треба побачити обов’язково. Привітні мешканці, славетні бугенвілії, тепле і чисте море, бездоганний пісок і помірний клімат. Відпочивали у липні 2012р., не надто спекотно, тричі йшов дощ, після якого над морем з’являлась веселка дивної краси. Море тепле, часом штормить, що радує стрибаючих на хвилях дітей. Дуже цікаві екскурсії, зокрема римські терми, Карфаген і, звичайно, Сахара. Нам сподобалось, адже любимо цікавий розвиваючий і насичений відпочинок.
Готель. Має зелену територію. Досить великий, тому залежно від розташування, до моря шлях може бути не коротким. Але не бачу нічого негативного у прогулянці садом ;) До пляжу веде затишна алея між двома готелями першої лінії. Готують щось смачно, а щось ні, але різноманітно, тому кожний знайде їжу до смаку. Піца, картопля фрі, солодощі, індичка, тощо. Із фруктів зазвичай кавун із динею, сливою, персиками або виноградом. Морепродукти бувають, але повар, мабуть, не дуже вміє їх готувати – вони переварені, отже як резина. На сніданок пончики і млинці – просто супер. Кава відверто погана. Номерний фонд безмежно старий. При заселенні ми давали гроші, тому нам сказали, що нормальний номер буде наступного дня, а ніч треба переночувати у іншому. Цей «інший» давали на вибір. Перший номер запропонували на першому поверсі, стіни зелені від грибка і такий сморід, що знаходитися просто неможливо. Відмовились, дали інший, з «видом» на анімацію… Ніч не спали. Наступного дня отримали нормальний номер, в якому все працювало, було затишно і чисто. Прибирати дуже стараються, респект прибиральникам, адже роботи в них чимало, але про це пізніше. За прибирання ставлю найнижчий бал не за те, що тунісці не прибирають, а за те, що шалений процент відвідувачів засмітнює його так, що отара Золушок не справиться з прибиранням.
Тепер враження… Не я перша буду писати про те, що Dessole означає 99,9% росіян. Нас це не злякало, якось не перший раз відпочиваємо і не звертали ні на що уваги. Але виявляється кількість має значення… Кожного дня в готель заїжджають і виїжджають десятки росіян, отже кожного разу, по дорозі у ресторан через ресепшн, чуєш гучну лайку «відпочиваючих» з працівниками. Тричі на день – це забагато В ресторані завжди черги. Штовхаються, кричать, наступають на ноги. Ніколи, я повторюсь, ніколи (!!!) ніхто з них не посміхнеться і не вибачиться. Якимось дивом у готель заїхала сім’я італійців. На обіді вони мовчки стояли і дивились на те, що відбувається. Потім пішли на ресепшн і з того часу їх годували тільки окремо. Коли читала відгуки, думала такого не може бути… може! Кожного дня бійка за їжу, наче її не вистачає. Наче вдома вони місяць голодують, чи більше. Дурня. Намагалися знайти час, коли людей менше, згодом зрозуміли, що марно, адже, виявляється, гроші за відпочинок треба «від’їдати» і їсти двічі на сніданок, обід і вечерю. Людей ніколи не стає менше. Якось, стоячи у черзі, брала дитині м'ясо, він тримав тарілку. Чолов’яга, що стояв позаду вирвав з рук ложку. Я не дуже зрозуміла що сталося, дитина так і стоїть з порожньою тарілкою. Чолов’яга, дивлячись на мене каже (це взагалі нонсенс): «Чьо?! Чьо-т не нраицца?» Звичайно відповідати я нічого не стала, м’яса всім вистачить, хоче перший - нехай. Це дуже дивно. Чесно скажу, будь-якій нормальній вихованій людині це псує відпочинок. У номер мінімум тричі на день стукав якийсь п’яний «відпочиваючий» з подивом дивився на мене і казав «А, б…, єто нє мой номєр». На лавочках після вечері постійно сплять п’яні люди, або співають пісні, або просто гучно перераховують мати.
Ввечері дітям показують мультик. Я вважаю принизливим бігати щось десь займати, тому моя дитина мультик дивилася з краю, через голови бабусь тих дітей, для кого місце було зайняте ще зранку. Потім дитяча дискотека. Весела. Кому з дітей це не подобається У цей час всі столи і стільці, навіть шезлонги, зайняті. Стояли з краю, сидіти було ніде. Посеред дискотеки на сцену заповзала (у прямому сенсі) чиясь мамаша і кричала: « Ми тут отдихаєм і пйом! Єслі ви найдьотє вот єтого ребьонка, прівєдітє в номєр 215». Це і урізноманітнювало вечірні забави. Все, що відбувалося після дитячих забавок – вульгарно, гучно і, вибачте, в повному угарі. До двох ночі свято не втихає. Якщо номер близько до басейну – заснути не зможете. До того ж на протязі всієї вечірньої забави нещасні працівники один за одним виловлюють відпочиваючих з басейну, хоча незрозуміло, хіба так трудно второпати, що його чистять і лізти не можна. На доріжках, лавках, кущах і парапетах валяється брудний посуд. Прибиральники дуже стараються, але просто не встигають. Тому гуляти не приємно.
Шезлонгів і крісел на пляжі не вистачає ніколи!!! Пляж по суті, як і всі Туніські, гарний. Але відпочивати там дуже складно, адже зайняте все, ще з ночі. Перед поїздкою ми дивились на фото і думали, як гарно мабуть у шатрах. За 14 днів відпочинку так жодного разу не змогли там полежати. Давали гроші біч-боям, щоб знайшли принаймні один (на трьох) шезлонг. Про знаходження місця «у тіньку» не може бути і мови, зайнятий весь пляж аж до самої води. Скільки не дивись праворуч і ліворуч від готелю на узбережжя Хаммамету, таке відбувається тільки в одному готелі – це міні Ялта совкового періоду, центральний пляж. Біля німецький готель, вони за Дезолем спостерігають з подивом і острахом. В барі на пляжі теж годують, піца, картопля, салати, диня. Трохи пізніше морозиво. Але я навіть не хочу описувати, що там відбувається після відкриття і яку чергу треба вистояти за морозивом. Просто сором, адже сніданок тільки завершився і фізично не можна бути таким оскаженіло голодним. Пластиковий посуд несуть до шезлонгів і згодом він розпливається морем і розлітається пляжем в усі боки. Шкурки від дині просто замотують у матраци. Це не виняток, а звичайне завершення ранку.
Екскурсія в Сахару вразила чарівністю. Брали тур від готельного гіда. Він, подивившись на нас, сказав: «Ох, мабуть важко вам буде. Ви не забувайте ліктями штовхатися і пробиватися вперед». Ну ми, звичайно, пораду не виконали (щось не уявляю я себе у ролі людини, яка штовхається), і екскурсія почалась з того, що шалений натовп загружався у автобус штовхаючись і лізучи майже по головам. Ми стояли осторонь, але і там дитина отримала від тітки-бегемота ліктем по голові. Росіянам вдарити дитину – це все одно. Обзиваючи тунісців «чорними» чомусь не задумуються, що він, «чорний», дитину ніколи не образить і тому апріорі вже знаходиться на сходинці вище. Сиділи в кінці автобусу там де залишилось місце. До мене підсіла жінка з іншого готелю і хоча сама з росії, сказала, що категорично не відпочиває в готелях з процентом росіян більшим за 10 )))) Вона права! Диво-дивне, коли нас привезли до верблюдів дивитись захід у Сахарі, ми побачили сотню верблюдів, нас було біля 30. Так от, гід сказав підходьте по черзі, хто перший. Перші були всі )) Таке почалося, ніби золото роздавали. Дуже красивий світанок на соленому озері і звичайно оазіс – це щось. На соленому озері можна придбати дешеві рози пустелі. По дорозі додому робиться зупинка біля магазину, де продається багато сувенірів, оліїї та т.і. Ціни нормальні, дешевше ніж покупати біля готелю. Екскурсія дуже сподобалась. Хоча вона й тривала, але розумно спланована, і дорослий і дитина і особа похилого віку зможуть спокійно її витримати. Але описані нюанси звичайно залишили свій слід. Вважаю, треба бути вихованими, поважати країну де ти всього-навсього гість, поважати один одного і не ганьбити такою поведінкою країну з якої приїхав. Інакше - це шлях в нікуди.
Висновок. Шановні українці, їдьте до Тунісу, дивіться причудову країну. Але тільки у іншому готелі. Нам там не місце.
Vē los dalī ties savos iespaidos ar ukraiņ iem. Kurš gan cits varē tu lasī t - lū dzu neapvainojieties. Kā tas ir, no patiesī bas nebē gsi.
Valsts Tunisija. Tunisijas valsts ir jā redz. Draudzī gi iedzī votā ji, slavenā s bugenvilijas, silta un tī ra jū ra, ideā las smiltis un mē rens klimats. Atpū tā s 2012. gada jū lijā . , ne pā rā k karsts, lija trī s reizes, pē c tam virs jū ras parā dī jā s pā rsteidzoš a skaistuma varavī ksne. Jū ra ir silta, brī ž iem vē traina, kas priecē bē rnus, kas lē kā pa viļ ņ iem. Ļ oti interesantas ekskursijas, tostarp romieš u pirtis, Kartā ga un, protams, Sahā ra. Mums patika, jo mums patī k interesanta attī stoš a un pilna atpū ta.
Viesnī ca. Tai ir zaļ ā zona. Diezgan liels, tā pē c atkarī bā no vietas ceļ š lī dz jū rai var nebū t ī ss. Bet es neredzu neko negatī vu pastaigā pa dā rzu; ) Uz pludmali ved mā jī ga aleja starp divā m pirmā s rindas viesnī cā m. Viņ i gatavo kaut ko garš ī gu un kaut ko ne, bet daudzveidī gu, tā pē c ikviens atradī s ē dienu pē c garš as.
Pica, frī kartupeļ i, saldumi, tī tars utt. Augļ i parasti ir arbū zs ar meloni, plū mi, persiku vai vī nogu. Ir jū ras veltes, bet š efpavā rs laikam neprot tā s pagatavot – tā s ir pā rceptas, tā pē c ir kā gumija. Brokastī s virtuļ i un pankū kas - vienkā rš i lieliski. Atklā ti sakot, kafija ir slikta. Istabu skaits ir bezgala vecs. Reģ istrē joties iedevā m naudu, tā pē c mums teica, ka parastā istabiņ a bū s nā kamajā dienā , un nakti jā pavada citā . Š im "citam" tika dota izvē le. Pirmajā stā vā tika piedā vā ta pirmā istaba, sienas zaļ as no sē nī tē m un tā da smaka, ka vienkā rš i nevar bū t. Viņ i atteicā s, iedeva citu, ar skatu uz animā ciju ...Nakts negulē ja. Nā kamajā dienā saņ ē mā m normā lu istabu, kurā viss darbojā s, bija mā jī gi un tī ri. Viņ i ļ oti cenš as tī rī t, ciena apkopē jas, jo viņ iem ir daudz darba, bet par to vē lā k.
Par tī rī š anu es dodu zemā ko punktu nevis tā pē c, ka tunisieš i netī ra, bet gan tā pē c, ka traks procents apmeklē tā ju to piegruž o tā , ka Pelnruš ķ ī š u bars netiek galā ar tī rī š anu.
Tagad iespaids...Es neesmu pirmais, kas raksta, ka Dessole nozī mē.99, 9% krievu. Tas mū s nebiedē ja, kaut kā pirmo reizi neatpū tā mies un nekam nepievē rsā m uzmanī bu. Tač u izrā dā s, ka skaitlim ir nozī me...Katru dienu uz viesnī cu nā k un dodas desmitiem krievu, tā pē c ikreiz, pa ceļ am uz restorā nu caur reģ istratū ru, dzirdat skaļ u "atpū tnieku" lā stu ar darbiniekiem. Trī s reizes dienā ir daudz Restorā nā vienmē r ir rindas. Viņ i spiež , kliedz, kā pj uz kā jā m. Atkā rtoš os, atkā rtoš os, nekad (!!! ) Neviens no viņ iem nesmaidī s un neatvainosies. Kā da brī numa dē ļ viesnī cā ieradā s itā ļ u ģ imene. Pusdienā s viņ i stā vē ja klusē dami un vē roja notiekoš o. Tad viņ i devā s uz reģ istratū ru un kopš tā laika viņ us baroja tikai atseviš ķ i.
Kad lasī ju atsauksmes, es domā ju, ka tas nevar bū t… varbū t!
Katru dienu notiek cī ņ a par pā rtiku, it kā ar to nepietiek. It kā viņ i mā jā s bū tu badā jau mē nesi vai ilgā k. Stulbi. Mē ģ inā ja atrast stundu, kad bū tu mazā k cilvē ku, tad saprata, ka tas ir bezjē dzī gi, jo, izrā dā s, svē tkiem paredzē tā nauda ir "jā apē d" un jā ē d divreiz brokastī s, pusdienā s un vakariņ ā s. Cilvē ki nekad nekļ ū st mazā ki. Reiz, stā vot rindā , paņ ē ma bē rnam gaļ u, viņ am rokā s bija š ķ ī vis. Vī rietis, kurš stā v aiz muguras, izrauj no rokā m karoti. Es ī sti nesapratu, kas noticis, bē rns joprojā m stā vē ja ar tukš u š ķ ī vi. Vī rietis, skatā s uz mani (tas ir muļ ķ ī bas): "Cho? ! ! Kas tev nepatī k? “Es, protams, neko neatbildē ju, gaļ as visiem pietiek, pirmais grib – lai. Tas ir ļ oti dī vaini. Godī gi sakot, tas sabojā pā rē jo jebkuru normā lu izglī totu cilvē ku. Vismaz trī s reizes dienā istabā pieklauvē ja kā ds piedzē ries "atpū tnieks", izbrī nī ti paskatī jā s uz mani un teica: "Ak, ak, š ī nav mana istaba. "
Turklā t visas vakara jautrī bas laikā nelaimī gie strā dnieki cits pē c cita ķ er atpū tniekus no baseina, lai gan nav skaidrs, vai to ir tik grū ti pamanī t, ka to nevar iztī rī t un uzkā pt. Uz celiņ iem, soliņ iem, krū miem un parapetiem guļ netī ri trauki. Apkopē jas ļ oti cenš as, bet vienkā rš i nesaprot. Tā pē c nav patī kami staigā t.
Ar sauļ oš anā s krē sliem un krē sliem pludmalē nekad nepietiek! ! ! ! ! Pludmale bū tī bā , tā pat kā visas Tunisijas, ir skaista. Tač u atpū sties tur ir ļ oti grū ti, jo pa nakti joprojā m ir rosī ba. Pirms brauciena bijā m pā rsteigti par fotogrā fiju un domā jā m, cik teltī s jā bū t skaistam. 14 atpū tas dienas viņ i nekad nevarē ja tur gulē t. Viņ i deva naudu pludmales cī ņ ā m, lai atrastu vismaz vienu (uz trim) klā ja krē sliem. Par vietas atraš anu "ē nā s" nevar bū t ne runas, visa pludmale ir aizņ emta lī dz pat ū denim.
Neatkarī gi no tā , cik skatā s pa labi un pa kreisi no viesnī cas Hammametas krastā , tas notiek tikai vienā viesnī cā - padomju laika mini Jaltā , centrā lajā pludmalē . Netā lu no Vā cijas viesnī cas viņ i ar izbrī nu un bailē m vē ro Desolu. Pludmalē esoš ajā bā rā tiek pasniegta arī pica, kartupeļ i, salā ti, melones. Nedaudz vē lā k saldē jums. Bet es pat negribu aprakstī t, kas tur notiek pē c atvē rš anas un cik ilgi jā stā v saldē jumam. Ž ē l, jo tikko beiguš ā s brokastis un fiziski nevar bū t tik izsalcis. Plastmasas trauki tiek aiznesti uz klā ja krē sliem un tad tie izplatā s pa jū ru un lido pā ri pludmalei uz visā m pusē m. Melones mizas vienkā rš i ietin matrač os. Š is nav izņ ē mums, bet parastā s rī ta beigas.
Ekskursija uz Sahā ru pā rsteidza ar savu š armu. Apmeklē ja viesnī cu. Viņ š paskatī jā s uz mums un teica: “Ak, tev droš i vien bū s grū ti. Neaizmirstiet piespiest elkoņ us un virzī ties uz priekš u. "
Nu, protams, mē s neizpildī jā m padomu (kaut ko es neiedomā jos cilvē ka lomā , kurš stumj), un ekskursija sā kā s ar to, ka autobusā tika iekrauts traks pū lis, kas grū stī ja un rā pā s gandrī z uz galvas. . Mē s stā vē jā m malā , bet tur bē rns saņ ē ma no tantes-nī lzirga elkoni uz galvas. Krieviem ir vienalga sist bē rnu. Saukdami tunisieš us par "melnajiem" nez kā pē c nedomā jiet, ka viņ š , "melnais", bē rns nekad neapvainosies un tā pē c a priori jau ir uz augstā kā pakā piena. Mē s sē dē jā m autobusa galā , kur bija vieta. Pie manis pienā ca sieviete no citas viesnī cas un, lai gan viņ a ir no Krievijas, viņ a teica, ka kategoriski neatpū š as viesnī cā s, kurā s krievu procents pā rsniedz 10 )))) Viņ ai ir taisnī ba! Pā rsteidzoš i, kad mū s atveda pie kamieļ iem, lai noskatī tos notikumu Sahā rā , mē s redzē jā m simts kamieļ u, tur bija ap 30. Tā tad, gids teica, nā ciet pē c kā rtas, kurš pirmais. Pirmie bija visi )) Sā kā s tā , it kā tiktu dalī ts zelts.
Ļ oti skaista rī tausma uz sā lsezera un, protams, oā ze ir kaut kas. Sā lsezerā var iegā dā ties lē tas tuksneš a rozes. Mā jupceļ ā pie veikala ir pietura, kurā tirgo daudz suvenī ru, eļ ļ u utt. Cenas normā las, lē tā kas nekā pē rkot viesnī cas tuvumā . Man ļ oti patika ekskursija. Lai gan tas ir garš , bet saprā tī gi plā nots, un pieauguš ie un bē rni un veci cilvē ki to varē s droš i izturē t. Bet aprakstī tā s nianses parasti atstā ja savu nospiedumu. Es domā ju, ka ir jā izglī tojas, jā ciena valsts, bē rni ir tikai viesi, jā ciena viens otru un nav jā kaunā s š ā dai rī cī bai valstij, no kuras viņ š nā cis. Pretē jā gadī jumā tas ir ceļ š uz nekurieni.
Secinā jums. Dā rgie ukraiņ i, dodieties uz Tunisiju, apskatiet pā rsteidzoš u valsti. Bet tikai citā viesnī cā . Mums tur nav vietas.