Найстаріша у Києві культова будівля римо-католицької церкви зі збережених. Будівництво тривало чверть століття і завершилося 1842 року. Автор проекту – київський архітектор італійського походження Людвік Станзані. Виконаний в стилі класицизму, хрестовидний в плані, з високою головною банею та двома баштами, портиком при вході. На кінець 19-го століття парафія Олександрівського храму становила понад 33 тисячі осіб.
У 1920-1930-х роках майже всі священики храму були репресовані. Комуністична влада влаштувала у храмі гуртожиток, а з 1952 року – планетарій. Тільки у 1991 році будівля була повернута римо-католицькій церкві. У 2001 році храм відвідав римський папа Іоанн Павло ІІ.
1993 року праворуч від паперті Олександрівського костьолу встановлено пам'ятний знак жертвам тоталітарного режиму, виготовлений у Польщі. Традиційний високий латинський хрест зі сталі встановлено на низькому двоступінчастому бетонному подіумі. Виготовлений об'ємно хрест (з внутрішньою порожниною) має наскрізний фронтальний отвір. Горизонтальна перемичка ділить отвір на дві частини так, що зверху утворюється рівнораменний грецький хрест, у середохресті якого на дзвоновій фермі підвішений бронзовий дзвін. На раменах, верхів'ї та основі грецького хреста — напис польською мовою накладними бронзовими літерами й дата: «Віра, надія, любов, 1993». У нижній частині латинського хреста бронзова плита з рельєфним написом: «Пам'ять жертвам за віру і Батьківщину. 1917-1991».
Дзвін має рельєфні написи латиною — на чоловому боці девіз: «Завжди вірний» і зображення хреста, на зворотному — польською: «1808-1992. Ливарня Анни Фельчинської-Чецьор і Збігнева Фельчинського майстра людвісарського». Нижче в колі — зображення геральдичного герба з написом латиною по колу: «Ян Пурвінський єпископ Житомирський».
Vecā kā saglabā jusies Kijevas Romas katoļ u baznī cas kulta ē ka. Celtniecī ba ilga ceturtdaļ u gadsimta un tika pabeigta 1842. gadā . Projekta autors ir itā ļ u izcelsmes Kijevas arhitekts Ludviks Stanzani. Veidots klasicisma stilā , krustveida plā nā , ar augstu galveno vannu un diviem torņ iem, portiku pie ieejas. 19. gadsimta beigā s Aleksandra baznī cas draudzē dzī voja vairā k nekā.33 000 cilvē ku.
20. un 30. gados gandrī z visi baznī cu priesteri tika represē ti. Komunistiskā vara baznī cā uzcē la kopmī tni, bet kopš.1952. gada - planetā riju. Tikai 1991. gadā ē ka tika atdota Romas katoļ u baznī cai. 2001. gadā baznī cu apmeklē ja pā vests Jā nis Pā vils II.
1993. gadā pa labi no Aleksandra baznī cas lieveņ a tika uzstā dī ta Polijā izgatavota piemiņ as zī me totalitā rā rež ī ma upuriem. Tradicionā lais augstais latī ņ u tē rauda krusts ir uzstā dī ts uz zema divpakā pju betona pjedestā la.
Trī sdimensiju krustam (ar iekš ē jo dobumu) ir caurejoš a frontā lā atvere. Horizontā lais dž emperis sadala caurumu divā s daļ ā s tā , ka virsū veidojas vienā dsā nu grieķ u krusts, kura vidū zvanu fermā ir piekā rts bronzas zvans. Uz grieķ u krusta pleciem, augš as un pamatnes ir uzraksts poļ u valodā ar bronzas burtiem un datums: "Ticī ba, cerī ba, mī lestī ba, 1993". Latī ņ u krusta apakš ā ir bronzas plā ksne ar reljefu uzrakstu: "Upuru piemiņ a ticī bai un Tē vzemei. 1917-1991 ».
Zvanam ir reljefi uzraksti latī ņ u valodā - priekš pusē devī ze: "Vienmē r uzticī gs" un krusta attē ls, reversā - poļ u valodā : "1808-1992. Annas Felč inskas-Č etsores un cilvē kresursu meistara Zbigņ eva Felč inska lietuve. Zemā k aplī - heraldiskā ģ erboņ a attē ls ar uzrakstu latī ņ u valodā aplī : "Dž ons Purvins Ž itomiras bī skaps. "