У середині XIX століття у середовищі чернівецьких вірмен визріла потреба мати свій храм. Для його спорудження у 1864 р. був створений комітет, до складу якого увійшли найбільш авторитетні члени вірменської громади. Серед них були і відомі в Чернівцях особи, а саме член громадської ради міста, а згодом перший чернівецький бургомістр Якуб Петрович, Людвіг Мікулі - брат відомого музиканта Кароля Мікулі та інші. Для проектування храму запросили чеського архітектора Йозефа Главку, саме тоді він керував будівництвом майбутньої Митрополичої резиденції. Тому образна мова, обрана для створення цього архітектурного шедевра, неминуче вгадується і в самобутніх рисах Вірменської церкви. Використовувалися і однакові будівельні матеріали: облицювальна цегла, тесаний камінь, кераміка.
Будова церкви почалася в 1869 р. в історичному вірменському кварталі. У процесі зведення храму Й.Главка, який одночасно доглядав за будівництвом, через постійні фінансові труднощі змушений був внести деякі корективи в початковий проект. Зокрема, середню вежу довелося зробити нижче, тому вона вийшла не такою імпозантною, як виглядала на плані. Проте вірменській громаді Чернівців вдалося досягти своєї мети - диво-храм, творіння геніального Йозефа Главки, підняв свої гостроверхі шпилі над ледарством старого купецького кварталу. 9 жовтня 1875 р. вірменський храм урочисто освятили під титулом Св. Апостолів Петра і Павла.
В архітектурному вигляді Вірменської церкви Йозеф Главка оригінально поєднав елементи романського, візантійського і готичного стилів, що було характерним, зокрема, для середньовічних буковинських монастирів, за традиціями вірменського культового зодчества, яскраво представленими в будові Успенського кафедрального собору XI століття у Львові. А завдяки чудовій акустиці храм спочатку використовували і як концертний зал: Тут влаштовувалися вечори церковного співу і музики, звучав орган.
XIX gadsimta vidū radā s nepiecieš amī ba pē c Č erņ ivcu armē ņ iem izveidot savu baznī cu. Tā s celtniecī bai 1864. gadā tika izveidota komiteja, kurā ietilpa autoritatī vā kie armē ņ u kopienas locekļ i. Viņ u vidū bija slaveni cilvē ki Č erņ ivcos, proti, pilsē tas sabiedriskā s padomes loceklis, vē lā k pirmais Č erņ ivcu mē rs Jakubs Petrovič s, Ludvigs Mikuli - slavenā mū ziķ a Karola Mikuļ a brā lis un citi. Baznī cas projektē š anai tika uzaicinā ts č ehu arhitekts Jozefs Hlavka, kurš tajā laikā vadī ja topoš ā s Metropolitē na rezidences celtniecī bu. Tā pē c tē lainā valoda, kas izvē lē ta š ī arhitektū ras š edevra radī š anai, neizbē gami tiek uzminē ta armē ņ u baznī cas atš ķ irī gajā m iezī mē m. Tika izmantoti tie paš i bū vmateriā li: apdares ķ ieģ elis, kalts akmens, keramika.
Baznī cas celtniecī ba sā kā s 1869. gadā vē sturiskajā armē ņ u kvartā lā . Tempļ a celtniecī bas procesā Dž.
Glavka, kura rū pē jā s arī par bū vniecī bu, pastā vī go finansiā lo grū tī bu dē ļ bija spiesta veikt daž as korekcijas sā kotnē jā projektā . Jo ī paš i vidē jais tornis bija jā padara zemā ks, tā pē c tas izrā dī jā s ne tik iespaidī gs, kā izskatī jā s plā nā . Tomē r Č erņ ivcu armē ņ u kopienai izdevā s sasniegt savu mē rķ i – brī numtemplis, ģ eniā lā Jozefa Hlavkas darbs, savas smailā s smailes pacē la pā ri vecā tirgotā ju kvartā la slinkumam. 1875. gada 9. oktobrī armē ņ u baznī ca tika svinī gi iesvē tī ta ar svē to apustuļ u Pē tera un Pā vila titulu.
Armē ņ u baznī cas arhitektoniskajā veidolā Jozefs Hlavka sā kotnē ji apvienoja romā nikas, bizantieš u un gotikas stila elementus, kas bija raksturī gi ī paš i viduslaiku bukoviņ u klosteriem, saskaņ ā ar armē ņ u kulta arhitektū ras tradī cijā m, kas spilgti tika pā rstā vē tas 11. gadsimta debesī s uzņ emš anas laikā . Katedrā le Ļ vovā.
Un, pateicoties brī niš ķ ī gajai akustikai, baznī ca vispirms tika izmantota kā koncertzā le: notika baznī cas dziedā š anas un mū zikas vakari, skanē ja ē rģ eles.