Гордість Праги і всієї Чехії, Національний театр розташувався на набережній річки Влтави, прикрашаючи місто своєю красою і величчю. Це не просто театр, це символ чеського відродження, зведений на народні пожертвування, який ознаменував початок розвитку чеського драматичного і музичного мистецтва. Тут грають свої партії кращі чеські актори, а прем'єри відвідують найвпливовіші люди країни.
Історія появи театру сповнена драматичних подій. Середина 19 століття була неспокійним часом для Європи. Історичні області сучасної Чехії входили в той час до складу Австрійської імперії, національною мовою була німецька. Можливості ставити спектаклі на рідній мові у чехів не було, театри належали австрійцям, п'єси ставилися німецькою та італійською мовами. Восени 1844 року на мітингу чеських патріотів народилася ідея створення власного театру. Ще через рік влада схвалила будівництво, проте революція, що потрясла Австрійську імперію, відсунула початок зведення театру на шість довгих років. У 1851 році офіційно було оголошено збір коштів на зведення Чеського Національного театру. Частину грошей виділила держава, решту коштів пожертвували аристократи.
Місце для театру вибрали на березі Влтави, з якого відкривається чудовий вид на Празький Град. Будівництво почалося в 1853 році і тривало 9 років. Це була скромна і красива будівля на 800 місць, зведена за проектом Ігнаца Ульмана. Тимчасовий театр проіснував 20 років і бачив на своїй сцені Антоніна Дворжака і Бедржиха Сметану. Будівля тимчасового театру збереглась і входить в сучасний театральний комплекс. Зараз там розташовані технічні приміщення і гардероб. Одночасно із зведенням тимчасової будівлі тривали роботи над проектом. Молоді прогресивні люди того часу відстоювали амбітні задуми по створенню грандіозної будівлі. На Асамблеї 1865 року їм вдалося переконати в цьому уряд, був оголошений публічний конкурс на проект нового вигляду театру. Переможцем став проект професора Йозефа Зітека.
Оздоблювальні роботи ще тривали, а театр уже розкрив двері перед наслідним принцом Австрії Рудольфом. Першою постановкою стала опера «Лібуше», написана Бедржихом Сметаною. Після одинадцяти виступів театр знову закрився, щоб закінчити оздоблювальні роботи на даху і постати перед пражанам в усій красі. Обробляючи міддю купол, робітники використовували розжарене вугілля, яке стали причиною загоряння. Вогонь швидко перекинувся на будівельні ліси, знищуючи нову будівлю. Згоріли сцена театру і глядацький зал. Чеський народ сприйняв пожежу як національну трагедію. Рішучість, з якою люди жертвували кошти на відновлення театру, дозволила зібрати більше мільйона злотих за два неповних місяці. Після відновлення театру з'явився знаменитий напис над сценою: «Нація - собі».
Колишній архітектор був відсторонений від робіт, його місце зайняв Йозеф Шульц, учень Зітека і прихильник його стилю. Він вдало поєднав стару будівлю Тимчасового театру, нові споруди і будинок, що стоїть позаду театру, в єдиний ансамбль. Стиль оформлення, заданий Зітеком, його учень застосував до всіх трьох будівель комплексу, і в підсумку вийшла велична красива будівля, яка простояла без будь-яких змін сто років. Капітальна реконструкція театру, що тривала 6 років, була приурочена до його сторічного ювілею і завершилася в 1983 році. Оновлений театр традиційно запропонував глядачам оперу «Лібуше».
Національний театр - одна з найкрасивіших будівель, що втілюють в собі всю красу Праги, її славу і історію. Величезний зоряно-блакитний купол вінчає золота корона, яка приваблює погляди своїм сяйвом. Головний фасад прикрашений статуями муз і Аполлона, а з боків відлиті з бронзи крилаті статуї Перемоги, керуючої несамовитими кіньми. З боку набережної театр прикрашений статуями роботи Вагнера і Мисльбека. Бічний вхід прикрашають алегорії Драми і Опери. М'які золотисто-сірі кольори будівлі гармонують з оточуючими будинками, а овальний купол легко і урочисто піднімає його вгору, підкреслюючи його неповторність і своєрідність.
Prā gas un visas Č ehijas lepnums Nacionā lais teā tris atrodas Vltavas upes krastmalā , izgreznot pilsē tu ar savu skaistumu un varenī bu. Tas nav tikai teā tris, tas ir č ehu renesanses simbols, kas celts uz tautas ziedojumiem, kas iezī mē ja č ehu dramaturģ ijas un mū zikas attī stī bas sā kumu. Š eit savas spē les spē lē labā kie č ehu aktieri, un pirmizrā des apmeklē valsts ietekmī gā kie cilvē ki.
Teā tra vē sture ir dramatisku notikumu pilna. 19. gadsimta vidus Eiropā bija nemierī gs laiks. Mū sdienu Bohē mijas vē sturiskie reģ ioni tolaik bija daļ a no Austrijas impē rijas, valsts valoda bija vā cu valoda. Č ehiem nebija iespē jas iestudē t lugas savā dzimtajā valodā , teā tri piederē ja austrieš iem, lugas tika iestudē tas vā cu un itā ļ u valodā . 1844. gada rudenī č ehu patriotu mī tiņ ā radā s ideja par sava teā tra izveidi.
Gadu vē lā k varas iestā des apstiprinā ja celtniecī bu, tač u revolū cija, kas satricinā ja Austrijas impē riju, atlika teā tra bū vniecī bas sā kumu uz seš iem gariem gadiem. 1851. gadā tika oficiā li izsludinā ta lī dzekļ u vā kš ana Č ehijas Nacionā lā teā tra celtniecī bai. Daļ u naudas pieš ķ ī ra valsts, pā rē jo ziedoja aristokrā ti.
Teā tra vieta tika izvē lē ta Vltavas krastā , no kuras paveras lielisks skats uz Prā gas pili. Celtniecī ba sā kā s 1853. gadā un ilga 9 gadus. Tā bija pieticī ga un skaista ē ka ar 800 vietā m, kuru projektē jis Ignaks Ulmanis. Pagaidu teā tris pastā vē ja 20 gadus un uz tā skatuves redzē ja Antonī nu Dvorž ā ku un Bedrihu Smetanu. Pagaidu teā tra ē ka ir saglabā ta un ir daļ a no mū sdienu teā tra kompleksa. Tagad ir tehniskā s telpas un garderobe. Vienlaikus ar pagaidu ē kas bū vniecī bu turpinā jā s darbs pie projekta.
Jaunie progresī vie tā laika cilvē ki aizstā vē ja vē rienī gus plā nus izveidot grandiozu ē ku. 1865. gada asamblejā izdevā s pā rliecinā t valdī bu, tika izsludinā ts publisks konkurss jauna veida teā tra projektē š anai. Uzvarē ja profesora Jozefa Ziteka projekts.
Apdares darbi vē l turpinā jā s, un teā tris jau bija vē ris durvis Austrijas kroņ princim Rū dolfam. Pirmais iestudē jums bija Bedriha Smetana sarakstī tā opera "Libuš e". Pē c vienpadsmit izrā dē m teā tris atkal tika slē gts, lai pabeigtu jumta apdares darbus un parā dī tos Prā gas iedzī votā ju priekš ā visā savā krā š ņ umā . Apstrā dā jot vara kupolu, strā dnieki izmantoja karstas ogles, kas izraisī ja ugunsgrē ku. Uguns ā tri izplatī jā s uz sastatnē m, nopostot jauno ē ku. Nodega teā tra skatuve un skatī tā ju zā le. Č ehijas iedzī votā ji ugunsgrē ku uztvē ra kā nacionā lu traģ ē diju.
Apņ ē mī ba, ar kā du cilvē ki ziedoja naudu teā tra atjaunoš anai, nepilnu divu mē neš u laikā savā ca vairā k nekā miljonu zlotu. Pē c teā tra atjaunoš anas virs skatuves parā dī jā s slavenais uzraksts: "Tauta - sev. "
Bijuš ais arhitekts tika atcelts no darba, viņ a vietā stā jā s Ziteka students un viņ a stila piekritē js Jozefs Š ulcs. Viņ š veiksmī gi apvienoja Pagaidu teā tra veco ē ku, jaunā s ē kas un mā ju aiz teā tra vienotā ansamblī . Ziteka noteiktais apdares stils, viņ a audzē knis attiecā s uz visā m trim kompleksa ē kā m, un rezultā tā tapa majestā tiski skaista ē ka, kas bez izmaiņ ā m stā vē ja simts gadus. Teā tra kapitā lā rekonstrukcija, kas ilga 6 gadus, tika ieplā nota tā simtgadei un tika pabeigta 1983. gadā . Atjaunotais teā tris tradicionā li skatī tā jiem piedā vā jis operu "Libusche".
Nacionā lais teā tris ir viena no skaistā kajā m ē kā m, kas iemieso visu Prā gas skaistumu, tā s krā š ņ umu un vē sturi.
Milzī gu zvaigž ņ zilu kupolu vainago zelta kronis, kas piesaista uzmanī bu ar savu mirdzumu. Galvenā fasā de ir dekorē ta ar Mū zu un Apollona statujā m, un sā nos ir izlietas bronzas spā rnotā s Uzvaras statujas, kas dzenā savvaļ as zirgus. Krastmalā teā tri rotā Vā gnera un Mislbeka statujas. Sā nu ieeju rotā Drā mas un Operas alegorija. Ē kas maigā s zeltaini pelē kā s krā sas harmonizē jas ar apkā rtē jā m mā jā m, un ovā lais kupols to viegli un svinī gi paceļ uz augš u, uzsverot tā s unikalitā ti un oriģ inalitā ti.