|
autors:
Pakalpojuma iegādes datums: 24 jūlijā 2018 Rakstīts: 11 augusts 2018 |
|
Ceļojumu aģentūra: Tour-Group (Ļvova) Pakalpojuma veids: пакетный тур |
Es esmu šīs ceļojumu kompānijas, kas atrodas netālu no Rivnes pilsētas, kalpotāju vietnieks. Iestrēdzis neparastā situācijā. Mans mazais bērniņš ir grupas pavadoņa pavadībā, kas, noslēdzot līgumu ar Tour-Group pie mums, stundu mijā no Bulgārijas valsts, aptuveni 00:00 un pašā plkst. nakts uz sirpja vālīte 2018, Rumānijas teritorijā netālu no negadījuma. Aiz autobusa, pagriezienā, stundu mijā, smoga vidū, izkrita dekils valīšu, tajā skaitā arī mani bērni. Smaka izšķērdēja vieglo automašīnu kā sabrukušu nelabvēļu. Pagaidām nevienu nesāpēju, lai gan mašīna bija stipri bojāta. Nakts vidū mums, tēviem, zvanīja bērni, asarās stāstot par tiem, ka viņu runas esot bijušas dārgas, sagriezti vagoniņi un smirdīgi tos pacēluši. Gribējās ar autobusu eskortu uz Tour-Group un negadījumā vainojams vedējs, kādēļ mūsu bērni tranzīta pusē uztvēra runas, kur brauca un dunēja mašīnas!
Lūgšanā visiem nekas nenotika, tāpēc tikai ūsas kļuva dzīvas un veselas.
Ja bērni jau bija izbraukājuši Ukrainas teritoriju, tēvi vērsās pie tūrisma firmas un pie pašas Šardubi Valentīnas, lai palīdzētu sliktākajā situācijā. Šarduba Valentīna, kas bija Tour-Group aprūpētāja Rivnijā, mūs vadīja, paļaujoties uz tiem, kuriem tagad ir ēdiens, ko mēs varam redzēt ar pārvadātāju. Ja līgumu ar pirmo personu (bulgāru uzņēmumu) noslēdza tūrisma firma Tour-Group, mēs, tēvi, kautrējāmies ar viņu pārcelties (bulgāru un krievu vīni nav visi gudri). Pārvadātāja pārstāvis ieteica mums iedot dokumentus par negadījumu. Tiem, kas mani slazdā, neviens netika atņemts, ne atlaides, ne garantijas, ne paskaidrojumi.
Tāpēc bija žēl, ka mūsu grupas darbinieks tika atrasts cieši pie Sharduba Valentina, tāpēc mēs nevarējām atņemt līgumu starp grupas ierēdni un ceļojumu aģentūru un grupas ierēdni vai tūrisma firmu. Mēģiniet noskaidrot situāciju, bet jums neizdevās. Valentīna rupjā formā Rozmovam ieteica sūtīt dokumentus par braucienu un pretēji tūristu interesēm.
Es vēlos apsteigt visus, kas dodas uz Tour-Group pie Rivnes! Dārgāk, ja vari, bet nevar pārcelt, bet neatņem uzņēmumam lieko atbalstu un palīdzību. Līdz ar to remontdarbi var beigties ar ievērojamiem finansiāliem izdevumiem, nervu bojājumiem un veselību. Es pateicos par labākajām cenām un labākajām tūrisma kompānijām!
Mēs ar šo pārvadātāju pārcēlāmies uz Bulgāriju 2018. gada augustā. Sākšu ar autobusu. Mašīna veca, norakstīta Eiropā un pirkta ukraiņu pārvešanai uz ārzemēm. Daži ārējie elementi tiek saglabāti lentē, daži nedarbojas vai to nav pilnībā. Braucām pēdējās vietās, kur mugura neatkāpjas. Bet bēda tāda, ka priekšpēdējās rindas aizmugures neceļas un nestrādā. Tā nu visu dienu starp mums jāja priekšā sēdošo galvas. Un mēs naktīs savaldījāmies, lai neaizmigtu un neuzkristu viņiem virsū. Jo īpaši tāpēc, ka mēs neaizmigām paklāju ejā. Pretvējš viņu pacēla līdz krēslu līmenim. Tāpēc bija jāturas un jāglabā lietas, lai nepazaudētu. Uz visām šīm piezīmēm stjuarte izlikās, ka to redz pirmo reizi un nožēlojamām acīm teica, ka pa ceļam neko nevar salabot. Bet tas vēl nekas...
Cik mēs bijām pārsteigti, pusotru stundu gaidot svelmainajā Bulgārijas saulē, kad ieraudzījām, ka mūs savāks viens un tas pats autobuss un tā pati "bezbailīgā ekipāža". Nobraucām kādus 20 km, jo šaurajos kalnu serpentīnos atvērās bagāžnieks un mūsu somas un koferi lidoja zem pretimbraucošo un popuy mašīnu riteņiem. Un šī "bezbailīgā ekipāža" aptur autobusu pārejas vidū, un, ignorējot visus drošības noteikumus un DR noteikumus, manevrējot starp autobusiem un automašīnām, skrēja savākt pa ceļu izmētāto bagāžu. Protams, neviens par to pat neatvainojās. Stjuarte pirmo reizi dzirdēja, ka sēdekļi nedarbojas, viņa gribēja noapaļot acis. Bet atceroties mūs un mūsu komentārus gāja. Šoferi ir "starptautiskās klases iznīcinātāju piloti !!!" Aizmirstot, ka 60 cilvēki, kas atbildīgi par dzīvību, ražoja akrobātiku. Autobusos Rumānijā pulksten 4 no rīta zem galvenās krustojuma nolēma apgriezties.
Garām braucošā mašīna knapi pamanīja mūsu neapgaismoto "kuģi" un paspēja apstāties. Bulgārijas teritorijā tika veiktas tādas apdzīšanas, ka pat es turēju dūres par viņiem un par mums. Un strādājot par autovedēju saprotu vedēju darbu, lai gan vedu un atbildu par precēm, nevis riskēju 60 cilvēki. Protams, tādi sīkumi kā degvielas uzpildīšana ar pasažieriem, glīts starptautisko šoferu izskats, tīri logi autobusā, lai pasažieri redzētu pat uz ielas, pasažieru drošība un komforts nav savienojami ar pārvadātāju tūres grupu !!!
Пересувалися з цим перевізником у Болгарію в серпні 2018-го. Почну з автобуса. Машина стара, зписана в Європі і куплена, щоб возити українців за кордон. Деякі зовнішні елементи тримаються на скотчі, деякі не працюють або зовсім відсутні. Їхали на останніх місцях, де спинка не відкидається. Але біда саме в тому, що спинки передостаннього ряду не підіймаються і не працюють. Отже, цілу добу між нами їхали голови людей , що сиділи попереду. А ми вночі стримувалися, щоб не заспати і не впасти на них. Тим більше, що заспати нам не давав килимок на проході. Його піднімав зустрічний вітер на рівень крісел. Тому треба було триматися і тримати речі, щоб не загубити. Стюардеса на всі ці зауваження робила вид, що вперше це бачить і жалісними очима розповідала, що в дорозі нічого полагодити не можна. Але це ще нічого... Як же ми здивувалися, очікуючи півтора години на пекучому болгарському сонці, коли побачили, що заберати нас буде той самий автобус і той самий "безстрашний екіпаж". Від'їхали десь 20 км, як на вузьких гірських серпантинах відкрився багажник і наші сумки і валізи повилітали під колеса зустрічних і попуиніх автівок. І цей "безстрашний екіпаж" зупиняє автобус посеред перевалу, і, нехтуючи всіма правилами безпеки і правилами ДР, лавіруючи між автобусами і легковиками, побіг збирати розкиданий вздовж дороги багаж. Звісно, ніхто за це навіть не вибачився. Стюардеса знову вперше почула, що сидіння не працюють, хотіла округлити очі. Але згадавши нас і наші коменти пішла. Водії-це "льотчики-винищувачі міжнародного класу !!!" Забувши, що відповідають за життя 60-ти людей виробляли фігури вищого пілотажу. На автобамі в Румунії в 4 год ночі під магістральною розв'язкою вирішили розвернутися. Попутна легковушка ледве помітила наш неосвітлений "корабель" і встигла зупинитися. На території Болгарії виконували такі обгони, що навіть я тримав за них і за нас кулаки. А працюючи далекобійником, я розумію роботу перевізників, хоча перевожу і відповідаю за товар, а не ризикую 60-ма людьми. Звісно, такі дрібниці, як заправка палива з пасажирами, охайний вигляд водіїм-міжнародників, чисті вікна на автобусі, щоб пасажири ще й на вулицю бачили, безпека і комфорт пасажирів-це все не сумісно з перевізником tour-group !!!
Mēs ar šo pārvadātāju pārcēlāmies uz Bulgāriju 2018. gada augustā. Sākšu ar autobusu. Mašīna veca, norakstīta Eiropā un pirkta ukraiņu pārvešanai uz ārzemēm. Daži ārējie elementi tiek saglabāti lentē, daži nedarbojas vai to nav pilnībā. Braucām pēdējās vietās, kur mugura neatkāpjas. Bet bēda tāda, ka priekšpēdējās rindas aizmugures neceļas un nestrādā. Tā nu visu dienu starp mums jāja priekšā sēdošo galvas. Un mēs naktīs savaldījāmies, lai neaizmigtu un neuzkristu viņiem virsū. Jo īpaši tāpēc, ka mēs neaizmigām paklāju ejā. Pretvējš viņu pacēla līdz krēslu līmenim. Tāpēc vajadzēja turēties un glabāt lietas, lai nesabojātu. Uz visām šīm piezīmēm stjuarte izlikās, ka to redz pirmo reizi un nožēlojamām acīm teica, ka pa ceļam neko nevar salabot. Bet tas joprojām nav nekas. . .
Cik mēs bijām pārsteigti, pusotru stundu gaidot svelmainajā Bulgārijas saulē, kad ieraudzījām, ka mūs savāks viens un tas pats autobuss un tā pati "bezbailīgā ekipāža". Nobraucām kādus 20 km, jo šaurajos kalnu serpentīnos atvērās bagāžnieks un mūsu somas un koferi lidoja zem pretimbraucošo un popuyly mašīnu riteņiem. Un šī "bezbailīgā ekipāža" apstādina autobusu uz pārejas, un, ignorējot visus drošības noteikumus un DR noteikumus, manevrējot starp autobusiem un automašīnām, skrēja savākt pa ceļu izmētāto bagāžu. Protams, neviens par to pat neatvainojās. Stjuarte pirmo reizi dzirdēja, ka sēdekļi nedarbojas, viņa gribēja noapaļot acis. Bet atceroties mūs un mūsu komentārus gāja. Šoferi ir "starptautiskās klases iznīcinātāju piloti !!!" Aizmirstot, ka 60 cilvēki, kas atbildīgi par dzīvību, ražoja akrobātiku. Autobusos Rumānijā pulksten 4 no rīta zem galvenās pārbrauktuves nolēma apgriezties.
Garām braucošā mašīna knapi pamanīja mūsu neapgaismoto "kuģi" un paspēja apstāties. Bulgārijas teritorijā tika veikta apdzīšana, ka es pat turēju dūres par viņiem un par mums. Un strādājot par kravas auto šoferi saprotu vedēju darbu, lai gan tulkoju un atbildu par precēm, nevis riskēju ar 60 cilvēkiem. Protams, tādi sīkumi kā degvielas uzpildīšana ar pasažieriem, tīrais starptautisko šoferu vecums, tīri logi autobusā, lai pasažieri redzētu uz ielas, pasažieru drošība un komforts – tas viss nav savienojams ar pārvadātāju tūres grupu!
Пересувалися з цим перевізником у Болгарію у серпні 2018-го. Почну з автобуса. Машина стара, списана в Європі та куплена, щоб возити українців за кордон. Деякі зовнішні елементи тримаються на скотчі, деякі не працюють або зовсім відсутні. Їхали на останніх місцях, де спинка не відкидається. Але біда саме в тому, що спинки передостаннього ряду не підіймаються і не працюють. Отже, цілу добу між нами їхали голови людей, що сиділи впереді. А ми вночі стримувалися, щоби не заспати і не впасти на них. Тим більше що заспати нам не давав коврик на проході. Його піднімав зустрічний вітер на рівень крісел. Тому треба було триматися і тримати речі, щоб не занапастити. Стюардеса на всі ці зауваження вдавала, що вперше це бачити і жалісними очима розповідала, що в дорозі нічого полагодити не можна. Але це ще нічого. . . Як же ми здивувалися, очікуючи півтори години на пекучому болгарському сонці, коли побачили, що заберати нас буде той самий автобус і той самий "безстрашний екіпаж". Від'їхали десь 20 км, як на вузьких гірських серпантинах відчинився багажник і наші сумки і чемодони повилітали під колеса зустрічних і попуїних автомобілів. І цей "безстрашний екіпаж" зупиняє автобус по перевалу, і, нехтуючи всіма правилами безпеки і правилами ДР, лавіруючи між автобусами і легковиками, побіг збирати розкиданий вдоль дороги багаж. Звичайно, ніхто за це навіть не вибачився. Стюардеса знову вперше почула, що сидіння не працюють, хотіла округлити очі. Але згадавши нас і наші коментарі пішла. Водії-це "льотчики-винищувачі міжнародного класу!!!" Забувши, що відповідають за життя 60 людей виробляли фігури вищого пілотажу. На автобамі в Румунії о 4-й рік ночі під магістральною розв'язкою вирішили розвернутися. Попутний легковик ледь помітив наш неосвітлений "корабль" і встиг зупинитися. На території Болгарії виконували такі обгони, що я навіть тримав за них і за нас кулаки. А працюючи далекобійником, я розумію роботу перевізників, хоча перекладаю і відповідаю за товар, а не ризикую 60-ма людьми. Звісно, такі дрібниці, як заправка палива з пасажирами, чистий вік водіїв-міжнародників, чисті вікна на автобусі, щоб пасажири ще й на вулицю бачили, безпека та комфорт пасажирів-це все не сумісно з перевізником tour-group!!!